— Звісно, ні. Це їх лише розслабить, — оголосив хлопець.
Слухняний Джек спробував було сісти, та щойно його коліна зігнулися більше, ніж до цього при ходьбі, як ноги теж зігнулися, і він просто рухнув на землю, та ще й з таким тріском, що Тіп аж перелякався: чи не зламався той бува зовсім? Він одразу ж кинувся до Джека, підвів його на ноги, поставив «стовпчиком» і давай обмацувати голову — чи все гаразд. Та, здається, нічого страшного не трапилося, та й Джек усміхався, як і завжди.
— Знаєш, а тобі все ж краще стояти, — похитав головою Тіп. — І тобі безпечніше, і мені спокійніше.
— Добре, любий татку, як скажеш, — відповів усміхнений Джек, анітрохи не засмучений своїм падінням.
Тіп, зітхнувши з полегшею, знову сів. І тут Джек зненацька запитав:
— А що то за штука на чотирьох ногах, на якій ти сидиш?
— Та це кóзла, — безтурботно відмахнувся хлопець.