Джек Гарбузова Голова жив собі у палаці і, попри свій довгий як на гарбуза вік, розуму він так і не нажив. Довгоносик спробував було його навчити різних наук, та той, як не прів, до науки був зовсім глухий, і вчений Жук, хоч був на освітянській ниві битим жуком, розпачливо махнув на Джека лапкою.
Так от, після того як у Смарагдовому місті відновилися мир і спокій, а військо Ґлінди вирушило додому, Залізний Лісоруб оголосив про свій намір повернутися до власного Королівства моргунів.
— Може, моє Королівство і не дуже велике, — сказав він Озмі, — але саме з цієї причини ним легше управляти. Я називаю себе «Імператор», бо я — Абсолютний Монарх, і ніхто не втручається у мої державні та особисті справи. От повернусь додому і в першу чергу замовлю заново нікелювати обладунки, бо старі де-не-де пощербилися, а де-не-де подряпалися. А потім радо вітатиму вас у себе в гостях.
— Щиро дякую, — відповіла Озма. — Настане день, коли я скористаюся вашим люб’язним запрошенням. А що буде з нашим другом Опудалом?
— А ми з моїм другом Залізним Лісорубом вирішили не розлучатися, — заявив той вагомо. — Тому я відправляюся разом з ним.
— А от я тут подумав та призначив Опудала Королівським Скарбником, — пояснив Залізний Лісоруб. — Не може бути ліпшої кандидатури на цю посаду, ніж той, хто просто аж лопається від грошей. Що ви на це скажете?
— А я скажу, — усміхнулася Королева Озма, — що багатшої людини за вашого друга у всьому світі немає.