Саме в цю хвилину над їхніми головами з’явився Ґамп, зайшов на посадку і сів поруч із ними. Побачивши полонену Момбай, друзі зраділи: нарешті! Після короткої наради було вирішено повертатися у табір на Ґампі. Першою на Ґампа закинули Козлу, потім сіла Ґлінда, не випускаючи з рук золочену нитку і змушуючи Момбай теж піднятися на борт слідом. Коли розсілися всі, Тіп дав команду на зворотну путь.
Зворотна мандрівка минулася без пригод: Момбай сиділа похмура, копилила губу, не в змозі нічого зробити, поки в неї на шиї була чудодійна золочена нитка. Військо привітало повернення Ґлінди дружним розкотистим «Ура!». І незабаром товариство знову зібралося в королівському шатрі, яке за час їхньої відсутності встигли дбайливо заштопати.
— А тепер, — звернулася Ґлінда до Момбай, — повідай нам, для чого тебе тричі навідував Чарівник Смарагдового міста і що сталося з дівчинкою на ім’я Озма, і як вона зникла невідомо куди.
Відьма лише зиркнула спідлоба і міцніше зціпила зуби.
— Відповідай нам! — підвищила голос Чародійка.
Але Момбай уперто мовчала.
— Може, вона нічого й не знає, — припустив Джек.