— Рот-то в мене є, тільки він намальований, а щоб ковтати, має бути ще й горлянка, — пояснив Опудало. — По суті справи, — він обвів прискіпливим поглядом товариство, — єдині серед нас, хто може ковтати, — це Тіп та Довгоносик.
Визнаючи справедливість спостереження, Тіп зголосився добровольцем.
— Тоді перше бажання загадаю я. Дайте мені одну пігулку.
Опудало спробував спіймати пігулку своїми незграбними пальцями та після кількох невдалих спроб простягнув хлопцеві всю перечницю. Тіп узяв одну пігулку і проковтнув.
— Тепер рахуй! — махнув рукою Опудало.
— Половина, один, три, п’ять, сім, дев’ять, одинадцять, — рахував Тіп, — тринадцять, п’ятнадцять, сімнадцять!
— Загадуй! — нетерпляче вигукнув Залізний Лісоруб.