--==Страница 161==--

Пред Оглавл След

За вдачею Залізний Лісоруб був сумирним, як то кажуть, і мухи не скривдить, та у випадку загрози він міг битися запек­ло, як той римський гладіатор.

Отож, коли вороння ледве не збило його з ніг, а їхні гострі дзьоби та пазурі ледве не пошкрябали його блискучі обладунки, він піднявся на весь свій зріст і чимдуж замахав над головою своєю грізною сокирою. Скільки ґав він розлякав таким чином, він не рахував, але їх було так багато і вони були настільки зухвалі, що накочувалися одна за одною. Деякі з нападниць налетіли на Ґампа, намагаючись виклювати йому очі, і хоча він висів над гніздом у безпорадному становищі, та очі в нього були зі скла, і тому завдати шкоди йому ґави не могли. Інші з ґав налетіли на Козлу, яка все ще лежала догори дриґом, що навіть давало їй певну перевагу, бо вона могла хвицятися всіма чотирма ногами і хвицялася так люто, що відбивала нападниць не менше, ніж Лісорубова сокира.

Зіткнувшись із таким спротивом, ґави вдалися до хитрощів. Поки деякі відволікали Лісоруба, інші, вибравши мить, налетіли на Опудалову солому, розтрушену якраз посередині гнізда, аби приховати Тіпа, Довгоносика та гарбузову голову. Вони вихоплювали жмуток за жмутком, шматували їх і, піднявшись над прірвою, просто пускали за вітром, — соломинку за соломинкою.

Спостерігаючи з жахом за такою нищівною наругою над власним вмістом, Опудалова голова заволала до Залізного Лісоруба про допомогу. І на благання друга Залізний Лісоруб ще швидше замахав сокирою. Його сокира блискавкою запалахкотіла серед хмари крикливого вороння.

А тут, на щастя, прийшов до тями й Ґамп: він заходився несамовито махати вцілілими крильми, чим викликав серед ґав справжній переполох. Більше того, від помахів потужних крил він і сам звільнився з полону виступу, що тримав його і, наробивши галасу, плюхнувся просто в гніздо. Який же тут здійнявся ґвалт і рейвах: наполохані ґави дременули через гори галасвіта.

Коли ген-ген затих останній крик, Тіп видерся з-під дивана і простягнув руку Довгоносику.

— Ми врятовані! — закричав хлопець, аж не тямлячись із радощів.

illustration

Пред Оглавл След