— Це навіть гірша пастка, ніж палац, — повісив носа Довгоносик.
— Краще б ми залишилися в палаці, — простогнав Джек. — Боюсь, що високогірне повітря гарбузам не на користь.
— Лише тоді, як повернуться ґави, — пробекала Козла, яка все ще дриґала ногами в повітрі, намагаючись перевернутися. — Я чула, що ґави дуже полюбляють гарбузи.
— Гадаєш, вони повернуться? — запитав Джек стривожено.
— Само собою, — відповів Тіп, — адже це їхнє гніздо. І живе їх тут не одна сотня, — продовжував він, — бач, скільки всякої всячини вони сюди понаносили.
І справді, гніздо являло собою колекцію найнезвичніших предметів, які самим птахам були без потреби, але вкрасти які злодійкуватим ґавам було залюбки, чим вони й займалися вже не один рік. Гніздо ховалося у недоступному для людини місці, тому повернути речі господарям годі було й думати.
Ось так, копирсаючись у смітті, Довгоносик виколупнув лапкою гарне діамантове намисто, бо ґави цупили все підряд: від повного непотребу до цінних і рідкісних речей. Залізний Лісоруб був у такому захваті від цієї прикраси, що Довгоносик узяв і подарував йому намисто, супроводивши це пишною промовою. А Лісоруб одразу ж начепив його собі на шию і довго милувався тим, як великі діаманти виблискують у променях сонця.