— Ходити ми можемо й самі, — додав Довгоносик.
— Починаю розуміти, чого від мене треба, — зауважив Ґамп. — Постараюся догодити. — Він замовк і якийсь час летів мовчки.
Та тут завовтузився Джек.
— Хто-небудь знає, чи гарбузи переносять висоту? — раптом запитав він.
— Узагалі-то так, якщо, звісно, не висунути голову за борт, бо інакше з гарбузової голови вийде каша, — глузливо відказав Довгоносик.
— Хіба я не просив утриматися від нездорових жартів на цю тему? — підвищив голос Тіп, міряючи Довгоносика суворим поглядом.
— Просив. І тому багато з них я залишив при собі, — відрізав Жук. — Таж сама наша мова надає стільки можливостей для вдалих каламбурів, що будь-яка освічена особа на кшталт такої, як я, відчуває майже нездоланну спокусу їх озвучити.