Та спершу, здалося, Залізний Лісоруб навіть і гадки не мав, як дати лад усім цим безладним речам. І лише після того як він до блиску протер чоло клаптиком замші, його осяяло, що й до чого.
— Перше, що потрібно літальному апарату заданої моделі, — заявив вів, — це корпус, в якому має розміститися весь екіпаж. Наймісткіша річ, що в нас є, — це диван, він і буде нам за основу. Проте при крені в польоті ми легко з нього сповземо і впадемо на землю.
— Чого б тоді не взяти два дивани? — запропонував Тіп. — Унизу стоїть ще один, такий самий.
— Вельми слушна думка! — вигукнув Залізний Лісоруб. — Мерщій несіть його сюди!
Тіп із Козлою кинулися вниз і незабаром, хай і не без зусиль, витягли на дах другий диван. І коли їх поставили разом упритул лицевою стороною, то спинки з підлокітниками утворили надійну загорожу.
— Чудово! — вигукнув Опудало. — Із такого затишного гніздечка не випадеш, навіть коли воно літає.
Обидва дивани туго прив’язали один до одного мотузком для білизни, та ще й не раз, і до одного з кінців Лісоруб приторочив чудернацьку голову з рогами.