— Як ви смієте сидіти на моєму троні? — розгнівано зажадав відповіді Опудало, суворо міряючи поглядом зловмисницю. — Хіба ви не знаєте, що вчиняєте зраду, а зрада карається законом?
— Трон належить тому, хто здатен його посісти, — відрізала Джинджур, повагом посмоктуючи чергову карамельку. — Я, як бачите, його посідаю, отже, зараз я Королева, і всякий, хто проти мене, — зрадник і має бути покараний згідно із законом, який ви щойно згадали.
Такий погляд на справу спантеличив Опудала.
— Як таке може бути, друже? — запитав він, обернувшись до Залізного Лісоруба.
— Гм, коли йдеться про закон, то мені сказати нічого, — відповів той, — бо закони не для того, щоб голову над ними ламати, тож дурень той, хто це робить.
— Що ж нам у такому разі робити? — запитав у відчаї Опудало.
— А чому б вам із королевою не побратися? Тоді ви обоє мали б право правити по праву, — запропонував Жук.