На тому Жук сів на траву навпроти компанії подорожніх і розповів їм наступну історію.
Історія Битого Жука
– На початку своєї розповіді маю щиросердо визнати, що народився я звичайною комахою, а саме Жуком-хитуном із родини Довгоносиків, — розпочав свою історію той задушевним і приязним тоном. — Не знаючи нічого кращого, я використовував кінцівки тільки для бігу, заповзаючи під каміння чи хоронячись у траві з однією лише думкою: як би знайти комашок, менших за мене, собі на прокорм.
У холодні ночі я ціпенів і завмирав, бо одежі не знав, і тільки тепле проміння сонця зрання пробуджувало мене до життя й руху. Жахливе животіння, скажете ви, але не забувайте, що саме таким є повсякденне життя жуків та інших комашок, що населяють Землю.
Але Доля, попри мою нікчемність, обрала мене для справ величніших за моє тодішнє повсякдення! Так от, якось прокрадався я повз сільську школу, і, позаяк мою допитливість викликав протяжний гомін школярів, я наважився прослизнути всередину і заповз шпариною між двома дошками, і повз, поки не досяг її дальнього кінця, де перед грубкою, в якій жевріли вуглики, сидів за столом наставник.
Авжеж, такої дрібноти, як жук, ніхто й не помітив, а я, коли збагнув, що місце біля грубки куди тепліше й затишніше за місце під сонцем, то надумав облаштувати свою домівку неподалік від неї. Отож поміж двох цеглин знайшов я тихий закуток і зачаївся там не на один місяць.
Учитель З. А. Знайко, безперечно, є найвідомішим на всю країну Оз озвітянином, і тому не дивно, що за кілька днів я почав прислухатися до його лекцій та бесід з учнями. І що ж, треба зауважити, що жоден з учнів не був уважнішим за непоказного й непомітного жука, й ось так я припав до прозорого джерела знань, з якого хотілося пити й пити. Саме тому на своїй візитній картці я зараз ставлю літери «В. О.», що означає «Всебічно Освічений», бо з усіх моїх чеснот найбільша та, що на всьому білому світі не знайти такого жука, який мав би бодай десяту долю моєї культури та ерудиції.