Попорпавшись у кошику, карга витягла з нього стару перечницю з линялою наліпкою, на якій рукою відьмака олівцем було виведено: «Життєдайний порошок».
— Ага! Ось де він! — радісно вигукнула вона. — Зараз побачимо, чи такий він уже чудодійний, як стверджував старий скнара. Неспроста цей скупердяй дав мені його раз чхнути, та гадаю, що вистачить і на три.
Тіп був дуже здивований, коли підслухав ці слова. А ще більше здивувався, коли побачив, як стара Момбай підняла руку і посипає гарбузову голову його Джека з перечниці, так само як посипають перцем печену картоплю. Порошок сипався просто Джекові на гарбуза, струшувався на червону сорочку, малинову безрукавку та бурякові штани і трохи навіть потрапило на латані й підтоптані черевики.
Сховавши перечницю у кошик, Момбай підняла ліву руку, виставила мізинець і мовила:
— Тик!
Потім підняла праву руку й виставила догори великий палець і мовила:
— Мик!