— Потріть цим листям підошви ніг, і ви зможете ходити по воді, наче по сухій землі. Ведмеді цього секрету не знають, і ми, мешканці Місячної Долини, в такий спосіб зазвичай подорожуємо по воді, не страхаючись ворогів.
— Спасибі тобі! — радісно вигукнув Чарівник й одразу потер зеленим листком підошви туфельок Дороті, а також власних черевиків. Дівчинка зірвала ще один лист і потерла їм лапки кошеняті. Ті самі маніпуляції повторив Зеб, який також обтер Джимові копита й чотири колеса їхньої коляски. Тільки-но з цим було покінчено, як неподалік пролунав страшний рев, і кінь у паніці почав скакати й брикатися.
— Швидше! До води, або ви пропали! — закричала їхня невидима подружка, і, не вагаючись жодної хвилини, Чарівник сам впрягся в коляску, в якій сиділа Дороті з Еврикою на руках, і потягнув її у воду.
Справді, вони не потонули. Натомість завдяки чудовій силі невідомої рослини вільно пересувалися по поверхні води і скоро опинилися на середині річки. А Чарівник кинувся до берега виручати Зеба і Джима.
Кінь шалено стрибав і брикався, а на його боках вже виднілися глибокі рани, з яких цебеніла кров.
— Скачи до річки! — заволав Чарівник.
Неймовірним зусиллям Джим вирвався з лап невидимих хижаків і в кілька стрибків досягнув води. На поверхні річки він був у повній безпеці. Зеб в цей час уже біг по хвилях назустріч Дороті.