— І з одягом метушні менше, — завважив чоловік.
— І мама ніколи не вгадає, брудне в мене обличчя чи ні! — додав другий дитячий голосок.
— Тому я й посилаю тебе вмиватися щоразу, як згадаю про це, — пояснила мати. — Про всяк випадок, бо думаю, що брудне.
Дороті засміялася й витягнула вперед обидві руки.
— Підійдіть-но сюди, будь ласка, — ти і твоя сестричка, — попросила вона. — Можна, я до вас доторкнуся?
Діти охоче підійшли ближче, і Дороті провела руками по їхніх обличчях та одязі. Перед нею стояла дівчинка приблизно її віку і хлопчик, трохи молодший. У дівчинки волосся було пухнасте й м’яке, а шкіра гладенька, як шовк. Дороті легенько торкнулася її носика, вух і губ, які, схоже, були дуже витончені.
— Ти, напевно, дуже красива, шкода, що цього не можна побачити, — сказала вона.