— Де ж ви? — дивувався Оз.
— Ми тут, — пискнув хтось. — Хіба ти нас не бачиш?
— Ні, — спантеличено сказав Чарівник.
— А ми тебе бачимо, — засміялося одне з поросят.
Оз нахилився, помацав рукою і майже відразу знайшов маленьке жирне тільце. Він підняв його, але побачити те, що тримав на долоні, не міг.
— Ду-у-же дивно, — протягнув він задумливо. — Хочете вірте, хочете ні, але поросята стали невидимими.
— Я знаю, — вигукнув кіт. — Це все тому, що вони з’їли персика!