— Але де ж тутешні мешканці? — дивувалася Еврика.
Чарівник похитав лисою головою:
— Сам не збагну!
Почулося пташине щебетання, але птахів видно не було. Друзі повільно рушили по стежці, що вела до найближчого будиночка, поросята, пустуючи, бігли за ними, а Джим зупинявся на кожному кроці, щоб пощипати свіжої трави.
Дорогою вони помітили низенькі рослини з широким розлогим листям, серед яких ріс плід величиною з персик. Він виглядав таким апетитним, що Дороті зупинилася й вигукнула:
— Як гадаєте, що це?
Дівчинка простягнула руку, щоб зірвати чудовий фрукт, але дев’ять поросят випередили її й за мить уже жадібно поглинали здобич.