— Жодних, мій Принце.
— Ти впевнений?
— Цілком впевнений, мій Принце. Свідченням цього є моє чаклунство.
У цей момент до зали вбіг якийсь чоловік і з низьким поклоном звернувся до Принца:
— У небі знову творяться чудеса, мілорде, — схвильовано доповів він.
Принц і його свита кинулися на вулицю, щоб на власні очі побачити, що відбувається. Дороті й Зеб вистрибнули з коляски і побігли слідом за всіма, і тільки Чаклун спокійно залишився сидіти на своєму троні.
Над головою вони побачили кулю. Вона висіла в повітрі нижче, ніж палаюче сузір’я шести світил, і продовжувала опускатися, але так повільно, що, на перший погляд, здавалася майже нерухомою.