Раптом все навколо заволокло димом. Хмара заклубочилася біля підлоги, потім піднялася до стелі, відкривши присутнім дивну фігуру на скляному троні, яка виникла невідомо звідки прямо під носом у Джима. Людина, котра сиділа на ньому, нічим не відрізнялася від інших мешканців цієї країни, якщо не брати до уваги одяг яскраво-жовтого кольору. Волосся в чоловіка зовсім не було, зате на голові, обличчі та тильному боці долонь росли гострі шипи, на зразок тих, що стирчать на стеблах троянд. Навіть на кінчику носа в нього примостилася колючка, і це було так смішно, що Дороті не витримала і розреготалася.
Почувши сміх, Чарівник зміряв дівчинку холодним поглядом, який миттєво протверезив її.
— Як ви посміли непроханими вторгнутися до заповідної Землі листелюдей? — суворо запитав він.
— Ми це зробили не по своїй волі, — відповідала Дороті.
— Як ви посміли зловмисно обрушити на наші оселі руйнівний дощ з каміння? — продовжував той.
— Ми не робили цього, — заперечила дівчинка.
— Доведіть! — скрикнув Чаклун.