Усі розійшлися, щоб підготуватися до сумної церемонії. Адже коли у справу вступає закон, вона майже завжди виявляється сумною, навіть у такій дивній країні, як Оз. Слід, однак, завважити, що люди в цій країні здебільшого поводилися дуже гідно, тому в законах не було особливої потреби, а в судах — тим паче. Але вбивство є злочином, до того ж — дуже тяжким.
Коли в Смарагдовому Місті рознеслася звістка про арешт Еврики і майбутній суд над нею, всі неабияк розхвилювалися.
А Чарівник занурився в роздуми. У нього не було жодних сумнівів у тому, що порося з’їла Еврика. Але він також розумів, що від кошеняти не можна вимагати занадто багато. Самою природою йому призначено поїдати дрібних тварин і навіть птахів: хіба ручні домашні коти не походять від диких лісових хижаків?
Крім того, Чарівник знав, що, Дороті дуже сумуватиме, якщо її улюбленицю визнають винною і засудять до страти. І тому, шкодуючи не менше за інших про сумну долю поросятка, він все-таки вирішив врятувати Евриці життя.
Чарівник послав за Залізним Лісорубом, відвів його в куточок і прошепотів:
— Друже, ваш обов’язок — захищати кошеня й постаратися його врятувати, але я боюся, вам це не вдасться. Еврика давно вже точила зуби на порося, я це знаю точно й, гадаю, вона просто не встояла перед спокусою. Однак її ганьба і смерть не повернуть нам нашого крихту, а тільки заподіють біль Дороті. Тому я пропоную спробувати врятувати кошеня за допомогою маленької хитрості, — він дістав із кишені жилета одного з решти восьми поросят і гаряче продовжив: — Ми сховаємо його в надійному місці, а якщо суд вирішить, що Еврика винна, дістанемо й видамо за те порося, що пропало. Усі поросята абсолютно однакові, оскаржити наші слова не зможе ніхто. Цей обман врятує Евриці життя, й ми, можливо, знову будемо всі щасливі.
— Я не люблю обманювати, — сказав Залізний Лісоруб. — Але моє добре серце підказує, що Еврику треба рятувати. А я найбільше довіряю своєму серцю. Тому зроблю, як ти кажеш, Озе.