Оз був зодягнений у чорний оксамитовий костюм, прикрашений безліччю блискучих смарагдів, але лисина й незліченні зморшки надавали йому вигляд радше потішний, ніж поважний.
Озмі було цікаво зустрітися з прославленим засновником Смарагдового Міста, тому, коли всі четверо сіли за обідній стіл, принцеса попросила:
— Будьте ласкаві, дорогий Чарівнику, розвійте один мій давній сумнів. Скажіть, чи це ви зобов’язані своїм ім’ям нашій великій країні, або, навпаки — країна була названа на вашу честь? Мені давно хотілося дізнатися про це. А краще за вас, звичайно, пояснити цю цікавинку не зможе ніхто.
— Саме так, — підтвердив Чарівник. — І мені надзвичайно приємно розповісти про мій міцний зв’язок із вашою країною. Повинен вам сказати, що я, по-перше, народився в місті Омаха. Мій батько захоплювався політикою, а ймення мені дав таке: Оскар Зороастр Балтазар Олівер Вадріг Дамброзій Улліс Розенфлаг Діггс. Діггс — це було щось типу прізвища, оскільки ще більше імен мій батько придумати не зміг. Їх, однак, і так було занадто багато. Запам’ятати власне ім’я для мене, бідолахи, було тяжче, ніж вивчити найскладніший шкільний урок. Коли я підріс, то став називати себе просто Оз (через перші букви двох імен — Оскар Зороастр), тому що наступні ініціали Б. О. В. Д. У. Р. складалися у слово «бовдур» — характеристика, погодьтеся, не дуже приємна.
— Звичайно, ніхто не має права нарікати вам за те, що ви скоротили настільки довге ім’я, — співчутливо кивнула Озма. — Хоч в результаті вийшло, мабуть, аж надто коротко.
— Мабуть, так, — погодився Чарівник. — Справа в тому, що ще хлопчиком я втік з дому й пристав до бродячого цирку. Публіці я став відомий як Чарівник, що володіє черевомовленням.
— А що це таке? — зацікавилася Озма.