Хлопчику вже більше не хотілося спати. Він був збуджений і сповнений енергії. Тому знову зібрав упряж і запряг Джима в коляску. А потім разом з Чарівником заходився чіпляти до коня крила. Це було нелегке завдання, адже для кожного гачка на тілі горгулій була своя петля, а в коня їх, звичайно ж, не було.
Чарівник ще раз поліз у свою валізку, де зберігалася незбагненна кількість корисних дрібниць, і дістав звідти моток міцного дроту, за допомогою якого їм вдалося прикріпити крила до упряжі Джима: два крила — біля голови, і два — ближче до хвоста. Вийшло не дуже красиво, зате досить міцно. Головне — щоб витримала упряж.
Ще чотири крила вони прикріпили до коляски, по два з кожного боку, адже в польоті коляска мала витримати вагу обох дітей і Оза.
На підготовку пішло не так вже й багато часу, але горгульї, що досі спали, почали прокидатися, а отже, з хвилини на хвилину мали виявити пропажу крил. Тому бранці вирішили втікати з в’язниці негайно.
Вони швидко розмістилися в колясці: Дороті з Еврикою на колінах — посередині, Зеб і Чарівник — по краях. Коли всі приготування завершилися, хлопчик трусонув віжками і сказав:
— Лети, Джиме, лети!
— З яких крил починати? — нерішуче запитав кінь.