— Але як же ти спустишся? — здивувалася дівчинка.
Замість відповіді Зеб розібрав упряж Джима, а потім заново її зв’язав, так що вийшов довжелезний шкіряний ремінь, який міг дістати до самої землі.
— З його допомогою і я можу дертися вниз, — пожартував він.
— Ось і ні, — завважив Джим вельми розважливо, хоч в його круглих очах стрибали смішинки. — Спуститися вниз ти ще можеш, але дертися тобі можна тільки вгору.
— Добре, я видеруся нагору по дорозі назад, — засміявся хлопчик. — А тепер, Еврико, покажи-но мені, де вони ховають крила.
— Рухатися треба дуже тихо, — попередило його кошеня. — Найменший шум розбудить горгулій. Шпилька впаде — вони і те почують.
— Я не збираюся кидати шпильки, — сказав Зеб.