— О Боже! Що це вона задумала?! — з тривогою вигукнула дівчинка. — Дурне кошеня! Його, звичайно ж, схоплять горгульї.
— Ха-ха! –засміявся старий кінь. — І не горгульї зовсім, а каркульї.
— Не важливо, як вони називаються, важливо, що вони схоплять Еврику.
— А от і не схоплять, — пролунав голосок кошеняти, й Еврика власною персоною перелізла через край отвору і спокійнісінько сіла на підлогу.
— Де ти була, Еврико? — суворо запитала улюбленицю Дороті.
— Вивчала звички місцевих жителів. Вони страшенно кумедні, Дороті. От саме зараз усі лягають спати і — що б ти думала? — знімають з заплічних гачків крила і складають їх по кутах.
— Що складають, гачки?