— У мене немає при собі грошей, — ухильно сказав Чарівник.
— А мені й не потрібні гроші, — заперечила Плетена Людина. — Навіть якщо б вони в мене були, мені нема на що їх витрачати в цьому пустельному місці. Але мені дуже хотілося б мати блакитну стрічку для волосся. Ви, напевно, помітили, що в мої коси вплетені жовті, рожеві, коричневі, червоні, зелені, білі та чорні стрічки, але немає жодної блакитної стрічки.
— У мене якраз є блакитна! — вигукнула Дороті, якій стало шкода бідолаху. Вона побігла до коляски й дістала з валізи прекрасну блакитну стрічку. Не можна було не розчулитися, побачивши, як засяяли очі у Плетеної Людини, котра, нарешті, отримала довгоочікуваний скарб.
— Мила моя, ви мене просто ощасливили! — скрикнув чоловічок і в подяку змусив Чарівника і Дороті прийняти від нього дві коробки: одну — з тріпотінням, другу — з шарудінням.
— Коли-небудь вони вам обов’язково знадобляться, — запевнив він. — Немає такого товару, який був би зовсім ні на що не придатний.
— А чому ви покинули поверхню Землі? — поцікавився Чарівник.
— Так вийшло. Сумна історія, але я вам її розповім, якщо ви пообіцяєте не плакати. На Землі я займався виробництвом імпортних дірок для американського швейцарського сиру і, зізнаюся без зайвої скромності, поставляв товар тільки вищої якості, який до того ж мав великий попит. Я також виробляв високоякісні дірки для бубликів і гудзиків. Зрештою, я винайшов абсолютно новий сорт діри універсального застосування і на ньому сподівався заробити собі багацько грошей. Я зробив величезну кількість таких дірок і, оскільки зберігати їх стало ніде, складав прямо на землі одну до одної.