Із цими словами він змахнув жезлом, і перед друзями з’явився чайний столик, вкритий чарівною лляною скатертиною. На ньому стояли точнісінько ті страви, які вони просили. Біфштекс, замовлений Дороті, ще парував. Яблука Косматого чоловічка були круглими та рум’яними. Поліхромія виявила на кришталевій тарілочці три крапельки роси. А Ґудзик-Розумник, побачивши великий шматок яблучного пирога, миттю з’їв його.
Король не подумав про стільці, тому мандрівники вечеряли стоячи. Але в усіх був чудовий апетит, і вони не зважали на ці незначні незручності, бо сильно зголодніли.
Після вечері Король покликав коричневого ослика, який був його улюбленим слугою, і наказав відвести гостей в порожній будинок, де їм належало переночувати. Там гості знайшли тільки одну кімнату і жодних меблів, крім підстилок із чистої соломи й кількох доріжок, сплетених із трави. Друзі задовольнилися цим: вони не хотіли знову турбувати Брикуна-Ревуна. Коли стемніло, подорожні повлягалися на імпровізовані ліжка і поринули в глибокий сон.
На світанку в місті почався дикий шум. Кожен віслюк ревів у своєму будинку. Почувши ослячі крики, Косматий чоловічок підняв голову й теж заревів: «І-а-а!».
— Негайно припини! — розсердився Ґудзик-Розумник.
Дороті й Поліхромія теж докірливо подивилися на свого старшого друга.
— Нічого не можу вдіяти, дорогі мої, — переставши ревіти, сказав Косматий чоловічок. — Але я спробую якось утримуватися.