Він широко розчинив двері, й друзі опинилися у великій кімнаті. Дороті одразу подумала, що кімната зовсім не схожа на королівські покої. Втім, вона була чиста й акуратна, підлогу покривали доріжки, сплетені з трави. Але ніяких інших предметів побуту в кімнаті не було: можливо, вони просто не були потрібні Королю. Коронований віслюк сів посеред кімнати, а маленький коричневий ослик побіг за великою золотою короною, яку й почепив на голову монарха. Потім він подав Королю золотий жезл, прикрашений дорогоцінним камінням. Сидячи вертикально, Король тримав жезл між передніми копитами.
— А тепер, — мовив Король, доброзичливо поводячи довгими вухами, — розкажіть мені, як ви сюди потрапили і чим я можу бути вам корисним.
З особливою увагою Король дивився на Ґудзика-Розумника, бо підозріла голова малюка вселяла йому певний острах. Відповідь перед монархом тримав Косматий чоловічок.
— Благородний і великий правитель Ослополя, — почав він, ледве стримуючись, щоб не розсміятися прямо в обличчя Королю-Ослу. — Ми — мандрівники, що йдуть крізь ваші володіння. Нам довелося увійти до вашої чудової столиці, бо дорога йшла якраз через неї, а іншого шляху не було. Ми бажаємо тільки одного: засвідчити повагу Вашій Величності — найрозумнішому на світі монарху, а потім продовжити свій шлях.
Ця люб’язна промова неймовірно сподобалася Королю. Вона настільки припала до душі правителю Ослополя, що, як ви незабаром побачите, принесла Косматому чоловічку серйозні неприємності. А може, Магніт Любові не менше, ніж лестощі, допоміг йому заслужити любов Короля. У всякому разі, білий осел вельми доброзичливо подивився на оратора і сказав:
— Тільки осел здатний вимовити таку прекрасну промову. Ти занадто мудрий, щоб залишатися людиною. Відчуваю, що люблю тебе не менше, ніж своїх близьких, тому вирішив надати тобі величезну честь: дарую тобі ослячу голову.
Із цими словами він підняв свій жезл. Хоч Косматий чоловічок закричав і спробував відскочити й навіть втекти, нічого не допомогло. В одну мить замість власної голови на його плечах опинилася ослина — коричнева, страшно скуйовджена, настільки безглузда і смішна, що Дороті та Поліхромія не втрималися від сміху, і навіть лисяче обличчя Ґудзика-Розумника скривилося в жалюгідній посмішці.