Мандрівники побачили міські будинки, побудовані з цегли, чисто побілені зовні та всередині. Вони були прямокутними та низько притиснутими до землі, не шикувалися в ряди, що утворюють вулиці, а стояли в різних місцях. Подібне розташування збивало з пантелику заїжджого гостя й заважало йому знайти дорогу.
— Тільки дурні люди вибудовують вулиці й нумерують будинки, щоб вказати вірний шлях, — міркував сірий осел, незграбно і кумедно крокуючи на задніх копитах попереду подорожніх. — Розумні ж осли розрізняють дорогу без всяких безглуздих покажчиків. До того ж випадкова забудова виглядає набагато приємніше, ніж місто з правильними вулицями.
Дороті вважала інакше, але мовчала, не бажаючи сперечатися. Раптом вона побачила на одному з будинків напис: «Мадам Обманка. Копитèст» — і запитала осла:
— Скажіть, будь ласка, а що таке «копитист»?
— Це той, хто пророкує майбутнє по лініях на копиті, — відповів сірий осел.
— Розумію. Ви тут цілком цивілізовані.
— Ослополь, — гордо сказав осел, — центр світової цивілізації.