— Я Поліхромія, — відповіла дівчинка.
— Поллі… що?
— Поліхромія, тобто «багатокольорова». Я дочка Веселки.
— О! — здивовано протягнула Дороті. — А я й не знала, що у Веселки є діти. Втім, мені слід було здогадатися: ти не можеш бути ніким іншим.
— А чому? — з цікавістю запитала Поліхромія.
— Тому що ти така прекрасна й мила.
Дівчинка усміхнулася крізь сльози, підійшла до Дороті та вклала свої тендітні пальчики в її міцну руку.