— Не знаю.
— Невже? Гаразд, я скажу тобі. Мене звуть Лис, але короля не можна називати по імені. До короля можна звертатися тільки офіційно. Отже, моє офіційне ім’я Його Королівська Величність Лисиця, Четвертий Король-Лис. Лисиця — з наголосом на другому складі «си».
— А що таке «си»? — запитав Ґудзик-Розумник.
— Ну до чого ж розумна дитина! — вигукнув Король, з усмішкою обертаючись до своїх радників. — Цей малюк справді дуже милий. Він запитує, що таке «си». Зрозуміло, «си» саме по собі нічого не означає. Так, справді, малюк надзвичайно розумний, майже, як лисеня.
— Усе питання в тому, що Ваша Величність вкладає в поняття «лисеня», — глибокодумно промовив один із радників короля, стара сіра лисиця.
— Зрозуміло, — погодився Король і, повернувшись до Ґудзика-Розумника, запитав:
— А тепер, коли ти знаєш моє ім’я, як ти мене називатимеш?