Дороті здригнулася, побачивши величезний залізний котел, підвішений на міцний ланцюг у центрі печери. Під котлом лежала величезна купа дров, котрі, здавалося, готові ось-ось спалахнути.
— Що це? — запитав Косматий чоловічок, відскочивши назад, тільки-но побачивши котел. Але чудовиська одразу штовхнули його вперед.
— Суповий котел! — заволали перевертні. — Ми хочемо їсти.
Малюк, міцно вчепився з одного боку в руку Дороті, а з другого — в руку Поліхромії. Його вигляд котла та крики перевертнів вразили найбільше, тож він знову заплакав і заволав:
— Не хочу бути супом, не хочу бути супом!
— Не бійтеся, — постарався підбадьорити друзів Косматий чоловічок. — Гадаю, їм вистачить на суп одного мене, адже я такий великий. Тож попрошу їх покласти мене в котел першим.
— Добре, — дещо спокійніше відгукнувся Ґудзик-Розумник.