— Не знаю, — відповів Ґудзик-Розумник.
Незрозуміла істота раптом підстрибнула, перевернулася й сіла на колишнє місце. І що ж вони побачили? Невідомий став зовсім білим: обличчя було схоже на маску клоуна, а блискуче волосся стало фіолетовим. Дивна істота виявилася двосторонньою, і тепер, коли вона повернулася до подорожніх протилежною, білою, стороною, білі пальці так само загиналися на зразок пташиних кігтів, як хвилину тому це робили чорні.
— Ой, у нього два обличчя, — прошепотіла вражена Дороті, — й зовсім немає потилиці: і спереду, й ззаду — обличчя.
Розвернувшись, незнайомець сидів так само непорушно. Тото ж взявся гавкати на його білу сторону ще голосніше, ніж раніше на чорну.
— Одного разу я бачив стрибаючого чоловічка з двома обличчями, — завважив Косматий чоловічок.
— А він був живий? — запитав Ґудзик-Розумник.
— Ні, він був зроблений з дерева, і його смикали за мотузочку.