— Це чудовиська з ведмежими тілами й тигрячими головами, — пояснив Лев. — А пазурі в них такі довгі й гострі, що мене вони могли б пошматувати так само легко, як я міг би розправитися з Тото. Я тих калідагів страшенно боюся.
— Воно й не дивно, — відказала Дороті. — Хто б не боявся таких жахливих звірів!
Лев хотів додати щось, але тут вони побачили попереду друге провалля — і вже таке широке й глибоке, що Лев одразу зрозумів: цієї перепони йому не подолати.
Отож вони посідали на дорозі й почали міркувати, що робити далі. Нарешті Страшило сказав: