— Невже ви справді збираєтесь подивитися в ; обличчя грізному Озові?
— Авжеж, — відповіла дівчинка. — Якщо, звичайно, він мене прийме.
— Прийме, прийме, — заспокоїв її солдат, що вчора ходив доповідати чарівникові. — Хоч загалом він не любить, коли хтось напрошується до нього на прийом. Учора він спершу навіть розгнівався й звелів переказати вам, щоб ви йшли туди, звідки прийшли. Та потім спитав, як ви виглядаєте, й почувши, що на вас срібні черевички, заговорив лагідніше. А коли я додав, що на чолі у вас чарівний знак, він, уже не вагаючись, сказав, що обов’язково прийме вас.
У цю мить задзвенів дзвоник, і зелена дівчина кивнула Дороті: