— Чому ж ми тоді зупиняємось?
Поїзд їхав дедалі повільніше. Він уже майже не гуркотів, а вітер з дощем немовби посилилися.
Гаррі, що був найближче до дверей, підвівся і визирнув у коридор. З усіх купе стирчали голови здивованих учнів.
Поїзд різко зупинився. Судячи зі звуків у вагоні, з поличок попадали валізи.
Зненацька згасло світло, і вони занурилися в цілковиту пітьму.
— Що відбувається? — почувся голос Рона.
— Ой! — зойкнула Герміона. — Роне, це моя нога! Гаррі навпомацки дістався до свого сидіння.
— Думаєш, там щось зламалося?