— Не знаю...
Щось зашурхотіло по склу, і наступної миті Гаррі побачив невиразні обриси Рона, що протирав вікно.
— Там щось рухається, — сказав Рон. — Здається, хтось сідає на поїзд...
Зненацька відчинилися двері, і хтось незграбно перечепився через Гарріну ногу.
— Вибачте! Ви не знаєте, що тут діється?.. Ой! Перепрошую...
— Привіт, Невіле, — Гаррі намацав Невілову мантію і допоміг йому підвестися.
— Гаррі? Це ти? Що сталося?
— Не маю зеленого поняття! Сідай біля нас...