— Перестань, Олівере, не змушуй нас червоніти, — удавано засоромились Фред і Джордж Візлі.
— А ще ми маємо ловця, який не підвів нас у жодній грі! — вигукнув Вуд, гордо глянувши на Гаррі. — А також... мене.
— Ти теж супергравець, — сказав Джордж.
— Офігенний воротар! — додав Фред.
— Річ у тім, — повів далі Вуд, — що попередні два роки кубок з квідичу мав би належати нам. Відколи до нас прийшов Гаррі, я був переконаний, що ми його здобудемо. Але не вийшло. І ось цього року — останній шанс побачити на кубку назву нашої команди...
Вуд сказав це так сумно, що навіть Фред із Джорджем глянули на нього зі співчуттям.
— Олівере, цей рік буде наш! — сказав Фред.
— Ми переможемо, Олівере! — вигукнула Анжеліна.