— Та ні, — сказав Рон і знову стурбовано глянув на нього. — Хоча Джіні тремтіла, як осиковий листочок.
Гаррі нічого не розумів. Його й далі тіпало, ніби він перебув тяжкий грип. І ще він починав відчувати сором. Чому це сталося тільки з ним?
Повернувся професор Люпин. Він зупинився і, кволо усміхнувшись, промовив:
— Послухай, я ж цей шоколад не отруїв...
Гаррі відкусив шматочок і, на превеликий подив, відчув, як по його тілу розлилося приємне тепло.
— За десять хвилин будемо в Гоґвортсі, — повідомив професор Люпин. — Як почуваєшся, Гаррі?
— Добре, — засоромлено пробурмотів він, дивуючись, звідки професор знає його ім'я.
Решту часу вони майже не розмовляли.