— Чекаємо лише на сигнал, що вже безпечно вирушати, — пояснив Люпин, визираючи з кухонного вікна. — Це буде хвилин за п'ятнадцять.
— Такі чистюлі цімаґли, правда? — зацікавлено оглядала кухню чаклунка на прізвище Тонкс. — Мій тато маґлівського роду, але він страшенний нехлюй. Мабуть, маґли теж усі різні, як і чарівники?
— Е-е... ну, так, — озвався Гаррі. — Послухайте... — звернувся він знову до Люпина, — що відбувається, я досі не знаю, чи Вол...
Кілька чаклунів і чарівниць химерно засичали. Дідалус Діґл знову впустив циліндра, а Муді гаркнув: — Цить!
— Чому? — здивувався Гаррі.
— Ми тут нічого не обговорюємо, це надто ризиковано, — поглянув на Гаррі своїм нормальним оком Муді. Його магічне око досі було втуплене у стелю. — Зараза! — сердито вилаявся він, піднявши руку до магічного ока, — весь час застрягає... відколи той мерзотник його носив.
І він вийняв око з бридким чваканням, мовби прочищав забитий унітаз.
— Дикозоре, ти що, не розумієш, як це бридко? — озвалася Тонкс.