— Зараз, — пояснив Люпин, — лише чекаємо сигналу.
— А куди? В "Барліг"? — з надією спитав Гаррі.
— Ні, не в "Барліг", — заперечив Люпин, підштовхуючи Гаррі до кухні. Решта чаклунів рушили слідом, і далі зацікавлено поглядаючи на Гаррі. — Надто ризиковано. Штаб-квартиру ми розмістили в місці, яке дуже нелегко виявити. На це пішла купа часу..
Дикозор Муді сидів тепер за кухонним столом, цмулячи щось зі своєї баклажки, а його магічне око крутилося навсібіч, розглядаючи різноманітні пристрої, що полегшували Дурслям побут.
— Це Аластор Муді, — відрекомендував його Люпин.
— Та я знаю, — ніяково озвався Гаррі. Було якось дивно знайомитися з тим, з ким начебто бачився цілий рік.
— А це Німфадора...
— Не називай мене Німфадорою, Ремусе, — скривилася молода чаклунка, — я просто Тонкс.