— Де-ме... що ти плетеш?
— Де-мен-то-ри, — чітко і по складах повторив Гаррі. — їх було двоє.
— Хто такі в біса ті дементори?
— Вартові Азкабану, в'язниці для чарівників, — пояснила тітка Петунія.
Після цих слів на кілька секунд запала тиша, а тоді тітка Петунія затулила долонями рота, ніби в неї вирвалася якась гидка лайка. Дядько Вернон витріщився на дружину. У Гаррі запаморочилася голова. Ну нехай місіс Фіґ — але тітка Петунія?
— Звідки ви це знаєте? — здивовано спитав він.
Тітка Петунія й сама була вражена. Винними очима вона боязко зиркнула на дядька Вернона, а тоді опустила руку, відкриваючи свою кобилячу щелепу.
— Я чула... як той поганець... розповідав їй про них... дуже давно, — забелькотіла вона.