— Нам уже набридло слухати байки про твої оборудки, Манданґусе, красненько тобі дякуємо, — урвала його місіс Візлі, а Рон повалився на стіл, аж кувікаючи від реготу.
— Вибачаюся, Молі, — озвався Манданґус, витираючи очі й підморгуючи Гаррі. — Але ж той Вілл і сам їх поцупив у Ворті Гарріса, тож я нічого поганого не зробив.
— Не знаю, Манданґусе, хто тебе навчав відрізняти добро від зла, але ти, мабуть, усі ті уроки прогуляв, — холодно відповіла місіс Візлі.
Фред із Джорджем сховали обличчя за келихами з масло-пивом. На Джорджа напала гикавка. Місіс Візлі чомусь обурено зиркнула на Сіріуса, вискочила з-за столу й пішла по великий ревеневий пиріг. Гаррі озирнувся на хрещеного батька.
— Молі не любить Манданґуса, — упівголоса пояснив Сіріус. — А як він став членом Ордену? — тихенько спитав Гаррі.
— Він корисний, — пробурмотів Сіріус. — Знає всіх пройдисвітів... та це й не дивно, він сам такий. А ще він вірно служить Дамблдорові, бо той колись витяг його з халепи. Іноді вигідно мати у своїх лавах такого, як Данґ, бо він може довідатися таке, про що ми б і не знали. Але Молі вважає, що запрошувати його на вечерю — це вже занадто. Вона не може вибачити йому, що він покинув тоді свій пост.
Три порції ревеневого пирога, а тоді ще заварний крем, і джинси на Гаррі почали тріщати в поясі (а це вже було не абищо, бо ці джинси колись належали Дадлі). Коли він відклав ложку, ніхто вже не мав сили розмовляти: містер Візлі ліниво й пересичено розвалився на стільці; Тонкс позіхала від вуха до вуха, ніс у неї знову став нормальний; а Джіні, виманивши Криволапика з-під буфета, сиділа по-турецьки на підлозі й гралася, кидаючи йому корки з-під маслопива.
— Пора й спати, — позіхнула місіс Візлі.