клаптиками напівпрозорих хмаринок, так само, як і квадратики неба, що виднілися
крізь височенні вікна. Наминаючи вівсянку та яєчню з беконом, Гаррі й Рон
розповіли Герміоні про вчорашню розмову з Геґрідом, через яку хлопці й досі
почувалися ніяково.
— Та як же він міг подумати, що ми й далі вивчатимемо догляд за магічними
істотами! — засмутилася Герміона. — Тобто хіба ми хоч раз виявляли… ну… хоч
якийсь ентузіазм?
— Але що тут удієш? — Рон проковтнув цілісіньке смажене яйце. — Ми й так з
любові до Геґріда дуже на його уроках старалися. А йому здається, що ми це
робили з любові до ідіотського _предмета_. Невже хтось захотів би складати НОЧІ
з догляду?
Гаррі й Герміона промовчали; можна було й не відповідати. Вони чудово знали, що