часи чаклунська громада, обираючи собі лідера, надала перевагу не Фаджеві, а
Скрімджеру.
— Як ся маєте? — ввічливо привітався прем’єр-міністр, простягаючи руку.
Скрімджер похапцем її потис, окинув поглядом кабінет, а тоді вийняв з-під мантії
чарівну паличку.
— Фадж вам усе розповів? — поцікавився він, підходячи до дверей і торкаючи
замкову щілину чарівною паличкою. Почулося клацання замка.
— Е-е… так, — відповів прем’єр-міністр. — І якщо ви не проти, я волів би, щоб
двері були незамкнені.
— А я волів би, щоб мені не заважали, — кинув Скрімджер, — і не стежили за мною,
— додав він, спрямовуючи чарівну паличку на вікна, щоб їх завісили штори. — Я
людина заклопотана, тому відразу до справ. По-перше, треба поговорити про вашу