— Я так і думав, — радісно проказав той. — Я чув, як тебе гахнула Ґойлова
валіза. І ще мені здалося, ніби я бачив, як у повітрі блиснуло щось біле, коли
вернувся Забіні… — Мелфоїв погляд затримався на кросівках Гаррі. — Мабуть, це ти
й двері притримав, коли Забіні заходив у купе?
Якусь мить він уважно дивився на Гаррі.
— Ти, Поттере, не почув нічого такого, за що б я боявся. Але якщо я вже тебе тут
застукав…
І він щосили наступив Гаррі на лице. Гаррі відчув, як зламався ніс; кров
бризнула навсібіч.
— Це, блін, від мого старого. А тепер, подивимось… Мелфой витяг плаща-невидимку
з-під непорушного тіла Гаррі й накрив ним хлопця.
— Карочє, не думаю, що тебе знайдуть, поки поїзд не повернеться до Лондона, —