застану його тут, та йому, звичайно, зараз ніколи, бо стільки всього діється.
Фадж озирнувся на портрет гидкенького чоловічка в довгій кучерявій срібній
перуці, що кінчиком пера колупав у вусі.
Перехопивши Фаджів погляд, портрет доповів:
— Він зараз буде тут, тільки допише листа Дамблдорові.
— Бажаю йому успіху, — сказав Фадж з гіркотою, що вперше прозвучала в його
голосі. — Минулі два тижні я писав Дамблдорові двічі на день, та він не
реагував. Якби ж він був готовий переконати хлопця, то я, можливо, й досі б…
може, Скрімджерові пощастить більше.
Фадж явно засмутився й замовк, але цю мовчанку одразу порушив портрет,
заговоривши бадьорим офіційним тоном.
— Маґлівському прем’єр-міністрові. Прохання про зустріч. Терміново. Прошу