Коли вони підійшли до купе «В», то зразу помітили, що Слизоріг запросив не лише
їх, хоча, судячи з ентузіазму, з яким Слизоріг їх привітав, Гаррі був
найбажанішим гостем.
— Гаррі, мій хлопчику! — вигукнув Слизоріг, побачивши його, і аж підстрибнув.
Його величезне черево під оксамитовою мантією, здавалося, займало все купе.
Блискуча лиса голова та довгі сиві вуса сяяли під сонцем не менш яскраво, ніж
золоті ґудзики його камізельки. — Радий тебе бачити, радий бачити! А це, мабуть,
містер Лонґботом!
Невіл злякано кивнув. Слизоріг вказав їм жестом на єдині два вільні місця біля
самих дверей, і вони посідали там один навпроти одного. Гаррі роздивився інших
гостей. Упізнав одного слизеринця, свого однолітка — високого чорнявого хлопця з
гострими вилицями й довгастими зизуватими очима; було там ще двоє семикласників,