мав, а от доказів на його підтвердження не мав. — Слухай, — додав він, бо в
голові в нього раптом зажевріла одна ідея, — накриймося плащем-невидимкою і по
дорозі добре роздивимося, що там задумав Мелфой.
З цього задуму однак нічого не вийшло: просто неможливо було проштовхнутися в
цьому плащі в коридорах, забитих учнями, які ніяк не могли дочекатися візочка з
обідом. Гаррі неохоче запхав плаща назад у рюкзак. Його варто було носити хоч би
для того, щоб уникнути прискіпливих поглядів. То з того, то з того купе постійно
вискакували учні, щоб краще його роздивитися. Єдиним винятком була Чо Чанґ, яка,
побачивши Гаррі, одразу втекла у своє купе. Проходячи повз скляні двері, Гаррі
помітив, що вона гаряче щось обговорює зі своєю приятелькою Марієттою. Товстий
шар гриму не міг цілком приховати розсипи прищів, що й досі не зійшли з її
обличчя.