І він пірнув під сидіння по свою жабку, що вкотре спробувала втекти на свободу.
— А ми цього року так само будемо проводити збори ДА? — поцікавилася Луна,
витягуючи з «Базікала» психоделічні окуляри.
— Та навіщо? Амбриджки ми вже позбулися, — сказав Гаррі, сідаючи. Невіл гупнувся
головою, вилазячи з-під лавки. Видно було, що він дуже розчарований.
— Мені подобалася ДА! Я там стільки всього від тебе навчився!
— І я любила наші зустрічі, — тихенько додала Луна. — Так, ніби я мала друзів.
Луна часто говорила такі незручні речі, і Гаррі відчував від цього і жаль, і
ніяковість. Та відповісти він не встиг, бо за дверима купе почалася метушня:
дівчата з четвертого класу про щось перешіптувалися й хихотіли.
— То запитай його!
— Сама запитай!