неймовірно яскравому світлі прожекторів і це йому не подобалось. Підійшовши до
Джіні, Гаррі поплескав її по плечу.
— Пошукаємо собі купе?
— Не можу, Гаррі, я пообіцяла зустрітися з Діном, — весело відповіла Джіні. — Ще
побачимось.
— Добре, — буркнув Гаррі, відчувши якесь дивне роздратування, коли вона пішла,
метляючи довгим рудим волоссям. Він звик до неї за літо і геть забув, що в школі
Джіні зрідка бачиться з ним, Роном і Герміоною. Він мимоволі закліпав, озирнувся
й побачив, що його оточили наче гіпнотизовані дівчата.
— Здоров, Гаррі! — пролунав ззаду знайомий голос.
— Невіле! — зрадів Гаррі, обертаючись до кругловидого хлопця, що проривався до
нього.