тож скоро побачимося, — повідомила місіс Візлі, зазираючи у вікно, коли поїзд
уже рушив. — Та дивись там, будь обережний…
Поїзд набирав швидкість. — … будь чемний і… Вона майже бігла.
— …бережи себе!
Гаррі махав рукою, аж доки поїзд завернув за поворот, а містера й місіс Візлі не
стало видно. Аж після цього пішов подивитися, де хто розмістився. Він знав, що
Рон і Герміона залишились у вагоні для старост, а от Джіні стояла трохи віддалік
у коридорі й розмовляла з друзями. До неї він і пішов, тягнучи за собою валізу.
Усі безсоромно витріщалися на нього. Навіть притискалися носами до шибок у
дверях своїх купе, щоб краще роздивитися. Гаррі очікував, що після всіх тих
пліток про «Обранця» в «Щоденному віщуні» різко побільшає тупих поглядів та
витріщених очей, але дійсність виявилася ще гіршою — він ніби опинився в