прем’єр-міністр. — Наші газети. Амелія Боунз… там повідомлялося, що це була
самотня жінка середнього віку. Це було… жорстоке вбивство. Був великий розголос.
Поліція просто збита з пантелику, ви розумієте.
Фадж зітхнув.
— Ясно, що збита. Її ж убили в замкненій зсередини кімнаті, правда? Зате нам
достеменно відомо, хто саме її вбив, хоч ми анітрохи не наблизилися до того, щоб
його зловити. А тоді ще й Емеліна Венс, про неї ви, мабуть, не чули…
— Ще й як чув! — вигукнув прем’єр-міністр. — Це сталося, між іншим, недалечко
звідси, якраз за рогом. Газети цю подію смакували: «Порушення закону й порядку
під носом у прем’єр-міністра…»
— І ніби цього було замало, — вів далі Фадж, майже не слухаючи прем’єр-міністра,
— розвелося повно дементорів, їхні зграї нападають скрізь…